Петро Голубка: «У дитинстві розривався між двома захопленнями: шахами і музикою»

голубка8

Вашій увазі пропонуємо інтерв'ю чемпіона України з шахів Петра Голубки для сайту Львівського державного інституту фізичної культури.

Упродовж останніх років підготовка і тактика гри шахістів помітно змінилася. Львівський історик спорту Іван Яремко з цього приводу відзначив: «Багато залежить від тренера, наставника, який повинен володіти знаннями загальними і про характер свого вихованця зокрема. Нині панує така висока інтенсивність змагань, що неможливо бути у найвищій спортивній формі постійно. Чинний чемпіон світу норвежець Магнус Карлсен цьому яскравий приклад. Треба вміти налаштуватися на найважливіші турніри і здобувати кращий результат. Чи хтось нині знає, що у матчі за звання чемпіонки світу у Львові китаянці Хоу допомагав один з найкращих тренерів світу Чучелов? Це вимагає немалих коштів, але приносить успіх. Звичайно, зміст підготовки змінюється, бо треба виробити тактику на кожного суперника. Це складно і потребує часу. Елітні шахісти мають цілі команди, які на них працюють».

А як на 87-му чемпіонаті України з шахів досягнув перемоги Петро Голубка, студент ІV курсу факультету спорту, вихованець кафедри стрільби та технічних видів спорту ЛДУФК – дізнаємось із інтерв’ю з чемпіоном.

– Передусім вітаємо з чемпіонським завершенням 2017 року. Наполеглива праця багатьох років увінчалася успіхом. Розкажіть, як шахи з’явилися у вашому житті?
– Дякую. Я народився в селищі Вигода Долинського району, Івано-Франківської області. Там функціонував шаховий гурток, який вів покійний Ігор Пицьків. Але грати в шахи мене навчив дідусь. Гурткові заняття відвідував після уроків, починаючи з другого класу, вдосконалював навички і шліфував майстерність. Мав честь навчатися під опікою хороших фахівців, серед яких Іван Мазуркевич (м. Долина), Роман Павлюк (м. Калуш), Ігор Кобилянський (м. Івано-Франківськ), Антон Литвинець (м. Львів).
Без сильних суперників немає росту.

– Чи тренувалися із спортсменами високого рівня?
– Одразу тренуватися з гравцями високого рівня підготовки не було можливості. Але поступово складалося так, що саме той рівень, який був необхідний, в той момент і був присутній.

– З якого віку займаєтесь шахами?
– Десь з п’яти–шести років.

– Є дуже багато рекомендацій, як шахістам досягати високих результатів. Що вам допомагає?
– Дисципліна, спортивна форма і обов’язково відсутність якихось відволікаючих факторів. Допомагають підтримувати спортивну форму біг, плавання і бадмінтон.

– Як психологічно долаєте перешкоди, які можуть завадити ефективно провести партію?
– Найперше аутотренінг, самонавіювання. І, мабуть, перечитування книжок по даній темі, й у тому числі відповідно до навчальної програми університету. Особливо корисні книги на тему «Психологія спорту». Зараз шахи вимагають комплексного підходу, аналізу не тільки дебютів, але й позицій, які після нього виникають. Є багато інформації про різні варіанти. Велику допомогу здійснює мій секундант Михайло Кепещук.

– Хтось цікавиться мистецтвом, літературою. Що вам до вподоби, окрім шахів і що сприяє результативній підготовці до змагань?
– Найперше варто відзначити історію. Потім спорт: бадмінтон або гірські лижі. І звичайно – музику, класичну зокрема. До речі, коли відвідував шаховий гурток,то одразу після заняття ішов в музичну школу, професійним інструментом була скрипка.

– І сьогодні пам’ятаєте все, чого навчилися?
– Звичайно. У свій час я розривався між двома захопленнями: шахами і музикою. Музична школа була поряд із шаховим гуртком. Я вже мав бути в школі, а ще затримувався на шахах. Хотілось побути там, бо це захоплювало.

– Хто в шаховому середовищі, з українських чи іноземних прославлених чемпіонів, є прикладом для вас?
– Беру приклад з кращих. І, мабуть, усе ж таки із своїх – українців. На першому місці для мене Василь Михайлович Іванчук. Він найсильніший шахіст України останніх тридцяти років.

– В Україні після перемоги Марії Музичук на чемпіонаті світу в Сочі, шахи набули великої популярності і розвитку. У львівських школах є безкоштовні шахові гуртки. Чи ви навчаєте дітей?
– Навчав шахової гри двох учнів Молодіжного навчального центру імені Святого Івана Боско. Також давав сеанс одночасної гри в одній із шкіл міста Львова.

– Часто за кордоном берете участь у турнірах, зустрічаєте в кожному місті нових людей. Яке враження справляють ці мандри?
– Люди всюди одинакові. Різною є лише побутова реальність. Наприклад, дороги, транспорт, інше. Враження завжди максимально цікаве, бо немає рутини і кожного разу нові емоції.

– Яке місто закарбувало найбільші враження?
– Лондон із гарними парками, якісною інфраструктурою. Вразило Лондонське Око (англ. London Eye). З висоти 135 метрів відкривається вигляд практично на все місто. Чимось особливе шведське місто Мальме. А також німецьке Білефельд, де є незвичайний вид міського транспорту – швебебан (підвісна залізниця).

– А яке місто можна назвати шаховою столицею України?
– Львів. Тут багато висококваліфікованих фахівців, спортсменів і людей, які люблять шахи або пов’язані з ними.

– Розкажіть про свою перемогу на чемпіонаті України.
– Зіграв 11 партій, з них у п’яти переміг, а в шести була нічия. Володимир Онищук завдяки досвіду грав стабільно, без помилок. У фіналі сили були рівні. Але за додатковим показником (коефіцієнтом Бергера) я переміг.

– Ваша перша вища освіта здобута на фармацевтичному факультеті Національного медичного університету імені Богомольця. А що скажете про ЛДУФК?
– Львівський державний університет фізичної культури дав важливе розуміння спорту: бути спортсменом завжди, а не лише під час турніру. Наші викладачі є прикладом для інших: підтягнуті і красиві. Медики намагаються вилікувати, а інфізівці навчають оздоровлювати суспільство.

Іванна Литвинець

Джерело: http://ldufk.edu.ua


Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *