Святослав Кузьмин розповідає про свій досвід заняття шахами

кузьминОдин з кращих вихованців шахового гуртка в ПК "Прометей", зараз студент 2-го курсу ЛНУ ім. Івана Франка Святослав Кузьмин підготував статтю: "Психологічно-педагогічні особливості гри в шахи на основі власного досвіду". Вашій увазі пропонуємо витяг з цієї статті.
Ця робота буде корисна шаховим тренерам, педагогам, батькам які хочуть віддати свою дитину на шахи, ну і звичайно юним шахістам.

Сьогодні, я хочу розповісти про своє хобі, яке принесло мені чимало досвіду, користі, а також цікавих та незабутніх моментів у житті, нових друзів та багато-багато чого іншого. Цим хобі, яке супроводжує мене життям є шахи. Вперше поріг рідного ДШК ( дитячого шахового клубу) «Прометей», я переступив у восьмирічному віці і саме з цього моменту у мене появилося моє найдорожче хобі. На той час, я майже нічогісінько не знав, що таке шахи і як у них грають, однак побачивши їх, вони мені одразу припали до душі. З посмішкою на обличчі згадую ті часи, коли у мене ще не було шахів і я прагнув знайти собі, якесь заняття, вид спорту до душі. У більшості моїх друзів, вибір хобі варіював від футболу до вільної боротьби, однак зараз я розумію, що ці уподобання залежать від їхнього темпераменту і характеру. Чесно кажучи, я переконаний, що саме хобі обирає собі людину, яка віддасть йому себе настільки це можливо, а не навпаки (що буде детальніше обґрунтоване дещо пізніше). Оскільки ні футбол ні боротьба мене не дуже цікавили, оскільки вимагали сильної рухливості та гострої конкуренції, яку я дуже не любив, а також могли нести по собі фізичні травми, що мене ще більше віднаджувало від них. Я був дитиною з флегматичним типом темпераменту, не любив конкуренції, любив більше помріяти, погуляти у затишному середовищі, а також коли іноді траплялися конфліктні ситуації, я намагався вирішити їх словами, а не фізичною силою, що чудово знали мої «товариші» та часто могли скористатись моєю нездатністю до фізичного самозахисту. І ось трапилось так, що фактично моє хобі само знайшло мене в прямому і переносному значенні. Річ у тім, що до восьмого класу я можна сказати жив і не знав, що у моєму будинку знаходиться шахова секція, я думаю це можна пояснити тим, що окрім них там було, на той час, багато інших видів занять. Інформацію про це, я отримав тоді, коли повертаючись із прогулянки, ми з мамою зустрілися із дідусем похилого віку, який і був моїм першим шаховим тренером та працював у цьому клубі. Дотепер пам’ятаю моє перше заняття, на якому тренер розповів мені та записав у мій зошит назви фігур і клітинок, а також, як необхідно правильно їх розставляти. Із цього заняття я зрозумів, що віднайшов саме те, що шукав. Я відчув цю атмосферу, яку важко передати дослівно. Мені сподобалось в шахах те, що тут панує спокійна, дружня атмосфера, немає фізичної конкуренції та насамперед цінується розумова сила, яку тобі тут допоможуть розвинути, а також те, що у шахи грають зазвичай люди, які мали такий же характер, як і я, а інші, не маючи терпіння та наснаги монотонно працювати та здобувати щось нове – не затримувались довго тут : декому набридало, інші знаходили кращі види занять. Правильно говорив відомий шахіст А. Карпов : « Шахи – просто небезпечна для психіки річ. Якщо не мати внутрішніх сил до опору, то справа може скінчитися дурдомом. Шахи – це пастка. Вони сильніше за людину», наочно я сам міг переконатися в цьому, коли мої «друзі» могли інколи прийти, оскільки не було чим зайнятись. Однак слова Карпова мали рацію і хлопці не могли довго всидіти тут, однак кожному своє до душі. Зрозуміло з моїх слів поданих вище, що інтерес до гри в мене вже був, стимулом до гри та до розвитку було досягнення знань в чомусь новому, а також на початках ще те, що кожного місяця в клубі проводились змагання, на яких можна було перевірити свій рівень гри, а також завоювати по можливості призове місце, отримавши за нього нагороду та повагу за старання від оточуючих. Конкуренції я не дуже й тепер полюбляю, однак думаю ви самі відчуваєте відмінність від між розумовою і фізичною конкуренцією, оскільки це лише інтелектуальні змагання, які не несуть за собою фізичної шкоди. Та й мрією моєю на той час, навчившись мінімальних основ гри та відвідавши перші свої змагання було отримати хоча б одну грамоту, яка давалася тільки за перші три призові місця. «Людина прагне до переваги», як це влучно зазначив А. Адлер у своїй психологічній теорії, тобто людина завжди хоче бути кращою та показувати добрі результати у своїй улюбленій справі в чому він абсолютно був правий і я з часом зрозумів це. Такими були мої перші стимули у грі, яку я освоював все більше і більше у процесі навчання.

 В який спосіб Ви реалізували свої потреби в оволодінні цим

новим досвідом діяльності? Наскільки легко/складно було оволодівати

знаннями про нього і чим вони відрізнялись від загальної інформації?

Однак зрозуміло, що немає нічого в житті, чого б нам легко вдалось, та й як говорив відомий філософ доби просвітництва Ф. Вольтер : «Ніколи не буває великих справ без великих перепон»,маючи на увазі те, щоб чогось домогтися, треба спочатку добре над цим попрацювати. Цей пунктик плану відкриває собою саме те, що насправді ховається за ширмою слави та нагород, а саме сумлінних та не одномісячних тренуваннях, витрачені зусилля та переживання, які сублімувались на те, щоб домогтись бажаного результату, та щоб отримати насамперед задоволення від чудово проведеної гри. В моєму випадку кожний день занять складався з двох частин : теоретична і практична. В теоретичній частині я і мої шахові товариші сідали за шахівниці та розкладали різні позиції з партій відомих шахістів, які демонстрував нам тренер, оцінювали позицію, думали та перевіряли можливі варіанти, вивчали дебюти, прораховували ходи, а також повторювали та закріплювали те, що вчили минулого разу. Невід’ємною теоретичною частиною були шахові задачі, які являють собою шахову позицію, яка склалась у партії, з метою продовжити чи знайти виграшний хід. Система книги складена у порядку поступового підвищення складності позиції, а також кількості ходів, які необхідно вирахувати. В залежності від рівня гри, книги також були різні, однак кожен, щоб перейти на іншу книгу, повинен був пройти попередню, яка вважалася легшою. Для кращого сприймання, позицію переносили на вільну шахівницю, для того, щоб людина сама могла посовати фігури. Тут ми бачимо один із корисних моментів цієї гри, а саме те, що чим освіченіша людина ( чим вищий рівень гри), тим менше їй потрібно переносити позицію з книги на наочний варіант, оскільки з тривалим навчанням у цій справі, а також досвідом гри, все більше і більше розвивається образне мислення та прорахунок можливих варіантів розвитку подій, краще та швидше відбувається в мозку, що відкидає собою необхідність у наочному розставлянні фігур. Ще одним стимулом швидше навчатися в цьому виді діяльності є міжособова конкуренція, яка деяких дітей спонукає розв’язати більше задач, аніж це передбачено денною нормою, щоб отримати авторитет серед вихованців, адже ми завжди цінуємо те у тій справі, якої ми хочемо навчитись, що є вище норми наших сил. В даному випадку ( не тільки в шахах) описується такий собі феномен досягнень ( авторське визначення), коли людина спостерігаючи за тим, хто у її справі зумів перевершити її планку досягнень, намагається створити конкуренцію тій людині, відповідно по мірі власних можливостей, з метою перевершити результат цієї людини, і як наслідок самоствердитись, здобувши перевагу над іншими, якщо її це не вдається, згідно її можливостей, вона відчуває деяку фрустрацію, однак починає визнавати ту людину, як авторитета в тому виді занять.

У практичній частині заняття, гуртківці записавши теорію та повторивши попередній матеріал, реалізовують набуті знання на практиці, що зазвичай вважається найцікавішою частиною заняття, адже маленьким шахістам звичайно більше до вподоби практичні заняття, аніж запам’ятовування теорії. Прикладом підтвердження чого можемо використати шкільний урок та перерву, як думаєте, що обере більшість дітлахів? Тільки з досвідом ми розуміємо те, що насправді сила гри визначається найперше досконалим засвоєнням теорії, результати якої потім проявляються на практиці.

З прогресом науки та більшою популяризацією шахів в Україні та у світі загалом, теперішні вихованці клубу мають можливість використовувати не тільки шахову літературу у паперовому варіанті з навчальною метою, а також мають доступ до електронних ресурсів, які здатні через проектор транслювати різні партії в онлайн режимі з різних куточків світу, позмагатися із комп’ютером, а також новітні турнірні програми (Swiss Manager), які дозволяють проводити автоматичне жеребкування гравців змагань, що значно полегшує роботу судді змагань. Також мають краще технічне обладнання : нові шахівниці, якісніші фігури та шахові годинники для забезпечення підвищеної комфортності гри. Зрозуміло, що без допомоги тренера вирішити деякі нюанси гри, або проаналізувати партію є важко. Проста інформація у будь якому її вигляді більш зрозуміла тому, хто має такий же рівень, як і рівень її складності, однак якщо сумлінно навчатися і засвоювати весь необхідний матеріал з часом все вийде.

Опишіть первинні уміння, пов’язані з поступовим оволодінням

досвідом діяльності. Які засоби Ви використовували для цього?

Зі свого досвіду можу сказати, що як я вже й описував вище, я діяв за таким же принципом занять, як і всі мої попередники : засвоював теорію і відтворював засвоєне на практиці, плюс, основним іспитом засвоєння набутих знань на заняттях були змагання, на яких я міг оцінити свій рівень, а також порівняти теперішні результати із попередніми і можливо навіть отримати винагороду за докладені зусилля. Також у вільний від шахового гуртка час, я міг зіграти з друзями на природі в шахи чи з братом ( що зазвичай було великою рідкістю), оскільки з моїх рідних мало хто в шахи грати й умів. В таких випадках я приходив на заняття і грав з тренером. Користь від цієї гри була очевидною :

  • Він міг побачити настільки я засвоїв теоретичний матеріал, а також міг проаналізувати мій хід, або підказати кращий;

  • Також в такій грі з ним реалізовувався шаховий принцип : «Якщо ти хочеш грати краще – грай із сильнішим від себе противником».

Поява комп’ютера вдома та виходу в інтернет, забезпечила мені можливості грати з різними людьми в онлайн режимі і якщо виникала потреба, я міг копіювати партію та роздрукувавши її принести до тренера та проаналізувати разом, або ж скориставшись відповідною програмою з інтернету, що давало, як результат підвищення майстерності гри та бачення можливих варіантів у тій чи іншій стратегії гри.

Наскільки швидко Вам вдалося сформувати в себе навички з

оволодіння цим досвідом діяльності? Які цілі Ви переслідували і наскільки

це вплинуло на Ваш особистісний розвиток?

Як говорив А. Каррель : «Кожна людина – історія, не схожа ні на яку іншу», кожна людина є унікальною і кожен по-різному та з різною швидкістю запам’ятовує інформацію. В одних виходить швидко сформувати навички, в інших ні, тому розкривається ще одна корисна річ : в шахах фізіологічний вік не має значення. Можна бути малим, але грати на рівень майстра спорту, а можна бути дорослим і грати на рівні безрозрядника. Особисто мені сформувати професійні навички вдалось засвоївши спочатку всі базові правила гри та ті речі, які необхідно знати для виграшу кожному шахісту, а також тоді, коли граючи за тією чи іншою стратегією, я почав помічати, що вона приносить мені успішні результати в грі. Тобто в людини формується навичка в грі тоді, коли ми бачимо, що вона не одноразово підтверджується на практиці, після чого гравець рефлекторно застосовує цю техніку, коли вважає за необхідне. Моєю метою було : навчитися бути гідним звання професійного гуртківця мого клубу, а також здійснити у процесі цього і другорядну мрію – отримати свою першу грамоту за зайняте будь-яке призове місце. Однак я чудово розумів і знав, що ця мрія неможлива без виконання першої, а також те, що здобувши одну грамоту, на ній мої цілі не зупиняться, тому як основну мету я переслідував навчитися самої гри, яка приносить мені задоволення.

 Опишіть досвід власної творчої діяльності, побудований на

практичному застосуванні здобутих знань та сформованих умінь і навичок.

Звичайно : «Той хто шукає – той знайде, якщо тільки правильно шукає», як говорив це Чеширський кіт у книзі Л. Керола : «Аліса в країні чудес». Якщо людина має мету та цілеспрямовано йде до неї – рано чи пізно, вона її досягне. Так через пару років тренування ( незважаючи на те, що був такий час, коли я не ходив на шахи) я таки здобув її – свою першу грамоту за третє місце і вже зовсім скоро другу й третю. Позитивне підкріплення сприяє кращому засвоєнню матеріалу і це було помітно. Людина навчається завжди, як я це вже говорив і навіть зараз здобувши деяких значних для мене успіхів в шахах, якраз тих, про які я мріяв, я продовжую здобувати досвід. Результати мого досвіду гри в шахи можна описати з двох боків : матеріального та нематеріального (психологічного). Тільки заради прикладу наводжу результати мого матеріального досвіду на практиці у процесі навчання :

  • Після декількох нагород, я почав грати за свою школу, будучи чотири роки підряд її капітаном та здобуваючи призові місця на щорічних районних змаганнях;

  • Звичайно мрії дитячі теж здійснив, як не крути, однак того, чого у нас немає – нам завжди хочеться, я мріяв про хоч одну медаль ( як це зараз не смішно з боку може виглядати, одначе приємно все-таки), яку на чергових шкільних змаганнях вдалося вибороти;

  • З відставкою старого та приходом нового тренера я спостерігав різке піднесення мого рівня гри ( все-таки багато чого залежить насамперед від людини, яка тебе вчить) ;

  • Буквально можна сказати переді мною та моїми шаховими друзями відкрилися нові горизонти : уже за місяць тренувань нас троє найсильніших гуртківців на Всеукраїнських змаганнях виконали норму другого розряду;

  • Багато потім було нагород, про які колись я навіть і не мріяв, бо вони здавались неосяжними…, але на все свій час, останніми пунктиками була моя остання мрія, якої я дуже хотів досягнути та вище якої я планку собі і не ставив : з часом я став трьох разовим чемпіоном свого клубу, який налічував більше ста осіб, потім трьох разовим чемпіоном міста, а потім двократним чемпіоном району серед школярів. За три роки тренерства мого наставника я добився тих вершин, які не міг дати мені попередній, хто-зна, якби він був і раніше, можливо рівень був би й вищим, однак : Те що мало статися – те сталося, і в будь-якому випадку я завдячую їм і поважаю їх обох;

  • На даний час, незважаючи на відсутність тренувань, однак тримаючись на минулому досвіді та на практичних заняттях, я продовжую гру, захищаючи честь Філософського факультету імені Львівського національного університету імені Івана Франка, досягнувши за словами тамтешнього нашого вчителя, рівня умовного першого розряду ( однак не маючи офіційного його підтвердження, називатиму його умовним);

  • Затвердивши офіційно перший розряд ( який умовно вже є, однак правила є правилами та необхідно матеріального доказу цього) я можу навчати шахів інших у офіційних установах;

Як ми бачимо : мрії – збуваються, варто тільки поставити мету та цілеспрямовано йти до неї. Кожна нагорода, що стосується матеріального для мене – це насамперед спогад, який назавжди закарбувався в пам’яті та згадавши про який стає приємно на душі. Однак здобувши цього всього досвіду і отримавши достатньо матеріальних нагород, задовольнивши свою потребу в цьому, я розумію, що насправді це не головне, хоча добре, що й воно є, як матеріальне доведення моїх зусиль, головне нематеріальний досвід, який дала мені ця чудова гра, а саме завдяки грі в шахи я в житті можу :

  • Бачити заздалегідь ситуацію, яка склалася не тільки в шахах, але й у житті, давати їй детальний аналітичний аналіз та об’єктивну оцінку, вміти знаходити правильний вихід, вираховувати можливі помилки та уникати їх;

  • Краще розвинути дрібну моторику рук;

  • Прораховувати різноманітні варіанти, а також думати за людину, що і як вона може зробити;

  • Вести себе толерантно та тактовно, вміти чекати, бути спокійним та завжди у гармонії із самим собою;

  • Загалом краще мислити ( у зв’язку із забезпеченням більшої кількості зв’язків між нейронами) : швидше приймати рішення, краще використовувати у різноманітних випадках спосіб дедукції та індукції, коли це необхідно, краще орієнтуватися у просторі, завдяки розвитку гіпокампу, який за це відповідає, вирішувати складні логічні задачі, розвивати уяву та й усі способи мислення від наочного і до абстрактного;

  • Вміти організовувати свій робочий день;

  • Мати добре відчуття часу ( однак, якщо не тренуватись, воно може атрофуватися);

  • Та й загалом вміти корисно відпочивати;

Прикладів можна наводити багато-багато, однак мої роботи завжди є такими, що здатні від есе перетворитися у трактат, тому необхідно завершувати.

Висновок

Отже, з усього вищесказаного ми бачимо, як добре мати корисне хобі, а також стільки задоволення та досягнень воно може собою приносити, до речі, що цікаво : недавно був ухвалений закон у Львові, який повідомляє про те, що скоро у всіх школах міста, шахи з’являться як окрема дисципліна, яка покращує розвиток мислення. Тому фактично можна сказати, що я особисто пройшов цей шлях, починаючи від засвоєння загальної інформації і до формування досвіду, який офіційно матиму можливість передавати наступним поколінням юних шахістів. Однак, як я завжди кажу : людина повинна бути розвиненою всебічно і наш досвід не повинен зупинятися на вивченні тільки чогось єдиного, у нашому житті потрібно вміти всього, звичайно по мірі наших можливостей. Ніколи не буває і не помішає зайвого досвіду навіть тоді, коли він є поганим для вас, адже на помилках ми вчимося і я думаю немає такого шахіста, який за весь час своєї гри в шахи ні разу не зазнав би поразки. Та й все-таки : у світі немає випадковостей і що мало трапитись, те трапилось і я впевнений, що набутий мною досвід в цій справі не є марним, а стане в пригоді мені в майбутньому, так само як і був до сих пір, а можливо й допоможе мені змінити життя інших на краще, збагачуючи та раціонально використовуючи його у своїй майбутній професії психолога. Щиро дякую за увагу! 🙂


Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *